Каннабис Шишки марихуана ГИДРОПОН Чусовой Марихуана семена

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

На одной из задротских встреч с моими хулиганскими друзьями, команда решила порадовать себя закрученными наши любимыми закладками. Ну, конечно, я решила пойти за ними. Ведь для настоящей наркоманки это жизненно важно! Испытать галлюцинации, окунуться в чернуху и просто расслабиться - мечта каждого гопника.

Я запустила свои ноги в поисках фантика и оказалась в самом глухом задротском районе. Вдохнула воздух свободы внюхала его. Вдруг мой взгляд упал на маленькую тусклую страничку, на которой было написано "Шишки - стимулирующий релашка!" Сердце забилось в унисон с моим увлечением, и я поняла, что это то, что мне нужно.

Я бросилась к дяде Васе, настоящему наркоторговцу со стажем. Он подмигнул и сказал: "Девочка, тебе не пожалеть?" Я возбужденно кивнула, и он протянул мне свою дрожащую руку с маленьким пакетиком. Я знала, что она полна шишек марихуаны.

Я скрыла свою радость и сказала: "Сколько, дядя?" Он сказал, что несколько сотен гривен - и они все мои. Я немедленно протянула ему деньги и с хищным улыбкой ушла, чувствуя себя настоящей гопницей.

Прибежав домой, я распаковала свою ценность. Маленькие зеленые шишечки обернутые в прозрачную пленку заманивали меня. Я нежно потрогала их, ощутив запах нечего не подозревающих сосен, и вскоре поняла, что слишком заказала. Эти шишки были для меня слишком мощные.

Но что делать? Я ведь уже отдала деньги! Отправившись на сайт по борьбе с наркотиками (ну, чтобы пробить на измену, знаешь ли), я решила справиться сама. Я смешала шишки с травкой, добавила немного транквилизатора и получилось волшебное зелье, которое после единственного вдоха приводило меня в состояние эйфории.

Теперь я была готова заниматься спортом на все 100! Бегать за закладками стало моей страстью. Каждый день я пробегала по 5 километров, набираясь новых ощущений и силы, которую давала мне эта магия. Я стала настоящей ЗОЖницей, которая расслаблялась и регулярно стимулировала себя к новым достижениям.